Статьи 23 октября 2018

Єланець: безводдя, бездоріжжя, безлікування, безробіття

І от, дійшла справа до справ місцевих. Осінь надворі, післязавтра задощить. Що маємо в сухому залишку? Маємо несформовану й досі Єланецьку ОТГ — так-так: окрему територіальну громаду. 

Маємо самий розграбований та бездоріжний, без централізованого водопостачання, лікарні з усіма профільними лікарями та послугами, з районним Будинком культури, який от-от завалиться,- і багато ще в чому «самий-самий» район Миколаївської області.

Район, від якого вже відходять дві(!) сільські ради — Калинівська та Маложенівська.

На грудень місяць 2018 року Миколаївський регіональний комітет з формування ОТГ (голова О.Бойко) призначив вибори в окрему тепер від району територіальну громаду — так мешканці Калинівки та Маложенівки вирішили, і на те, більше всього, були вагомі причини.

Причини які? У нас є їх для вас. Причини в зарозумілості, хватовстві, захланності та бездіяльності Єланецького селищного голови — найперше.

Людини, яка сидить в кріслі вже скоро як двадцять років (рік обрання вперше, і далі — беззмінно — 1999 рік).
Людини, при якій в Єланці закінчилося центральне водопостачання:  1999 — перший рік постійних «перебоїв» з водою в єланчан в кранах. 2002 — рік, в який востаннє централізовано подавалась по трубам бугська вода.

Людини, для якої приорітетом стало на сьогодні будівництво на кожному вуглі селища дитячих майданчиків, при масовому бігстві мешканців з Єланця — скоро не буде, і зараз вже гратись на них немає кому — населення зубожіває далі, молодь виїжджає вчитися та не повертається, молоді сім’ї виїжджають до кращих умов життя — ближче до води, яку не треба купувати по 140 грн/м3 при нищих доходах, ближче до лікарень — і для діток та пенсіонерів в т ч., ближче до доріг, по яким можливо хоч їздити.

Людини, яка будувала з бувшою головою РДА Л.Присяжнюк в 2006-2010 рр. фонтанчики в центрі селища — неначе в насмішку над єланецьким безводдям.

То чому ж пріоритетними стали фонтанчики та дитмайданчики? Не жорств’яна об’їздна до мікрорайону «Заяр» по вулиці Гагаріна, яка в покопаному «місячному ландшафті», і вже років з п’ять-шість як не підсипається жорствою та не вирівнюється навіть (при діючому в районі жорств’яному кар’єрі в селі Богодарівка).

Чому не зриті рівчаками заярські провулки — Середній, Широкий, і так далі, наприклад? Чому не асфальтові перехрестя основних вулиць Єланця, які в ямах і ковбанях практично ВСІ?

Чому не проекти по водопостачанню, на які в дієвих та адекватних селищних радах по країні ще з десяток років тому були зроблені якісні економічно заощадливі проекти та надані кошти,- Європейським Банком реконструкції та розвитку, наприклад?

Вигідні фонтанчики-дитмайданчики, можливо? І як тут не згадати латинян, для яких благоденство Риму було прапором, законом та ціллю життя кожного істинного Громадянина. І які запитували в таких випадках:
«Cui bono» — «Кому вигідно?»

Тож в сухому залишку маємо чотири глобальні кризові»Б» в нашому випадку: Безводдя, Бездоріжжя, Безлікування, Безробіття.

Так, ще не згадано питання відведення каналізаційних стоків, які в основній своїй масі відводяться в р.Гнилий (і назвали ж! Передбачили предки таку безгосподарність,- ще в 1776 р. річка згадується з назвою Чорна Яланець, але зовсім не «Гнилий») Єланець, та апокаліптичного сміттєзвалища на місці бувшого Цегельного заводу (все тільки «бувше» в нашій місцині — і немає нічого нового з виробництв тут! А, є ж «фонтанчики-дитмайданчики», ми забули..), яке стоїть на яругах, що виходять до річки.

Ці два «новітні» надбання нашого суперуспішного мера (нагороджена навіть орденом «Княгині Ольги» за такі мега-досягнення!) несуть свої нечистоти просто в річку, і, далі по течії — в ставок, на якому так полюбляють рибалити, купатися та відпочивати єланчани, мешканці прилеглих сіл Велідарівки, Кам’янки, Маложенівки, Калинівки, та всього, практично, району, заїжджі з Миколаєва та інших областей країни рибалки та гості.

Сумно було спостерігати картину, коли 2015 року, після таких подій в країні, не знайшлося навіть конкурента меру на виборах. Коли злякавшись чи сховавши голови в пісок місцева т.зв. «демократична рада» не спромоглася навіть виставитии хоч би якусь кандидатуру в конкуренти діючій голові, яка зі своєю «клікою» спромоглася обійти всі організації райцентру та сповістити (в основному бюджетних працівників — приватні чи державні виробництва тут давно вмерли, або були «зарублені» в корінні всі приватні ініціативи з виробництва від місцевих та заїзджих ділових людей), сповістити — увага(!) — що район а також саме райцентр розграбували — там-та-да-дам! (барабанний дріб!) — хто ви думаєте — так,- фермери та підприємці, невелика купка яких ще тримається на цій Богом та людьми забутій території!

Підприємці, які сплачують податки до місцевого бюджету, який в основній своїй грошовій масі й залишається тепер на місці в розпорядженні селищної ради, а фактично — у селищного голови в розпорядженні, оскільки в раді сидять вигідні та зручні в основному своєму складі для голови люди.
Спеціально відібрані — «хор півчих» поза глаза називають єланецькі люди їх.

Так люди ми, чи отара? Чабани ми, чи вівці, яких і далі тут будуть стригти? Коли навчимося думати за майбутнє: своє та своїх дітей? Коли навчимося ставити питання місцевій владі, та скинемо з себе холопство, підлабузництво, лінь та апатію?!

То бути чи не бути? Жити, доживати або вмерти Єланцю, як селищу, та людям в ньому?

Сергій Гичка, «Фейсбук»

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Самое комментируемое

To Top