Новости 28 февраля 2017

Незвідана Вознесенщина: де на Миколаївщині відшукати тещин язик серед диявольських скель [ФОТО]

Миколаївська область, може, й не так «розкручена», як її західна сусідка – Одещина, але насправді не менш дивовижна. Мальовничі схили Південного Бугу зачаровують і надихають. Саме тут закладали свої поселення стародавні скіфи та греки, будували непотоплювані кораблі моряки та здобували героїчні перемоги адмірали.

Крім насиченої історії, Миколаївщина може похвалитися природними та рукотворними дивами. Щоб познайомитися з ними, Depo.Мандрівник пропонує відправитися в мандрівку Вознесенським районом та побачити на власні очі скелясті каньйони, рідкісний ліс, родову садибу славного козацького роду Скаржинських та ще багато цікавого.

Розпочнемо подорож з міста Вознесенськ. На перший погляд, це – звичайнісінький промисловий райцентр, вле він має чим здивувати. Ще у XV столітті на територіях сучасного Вознесенська розташовувалася татарська фортеця Чікчалей. Вона була захоплена Князівством Литовським, а потім відійшла до Речі Посполитої. Пізніше твердиню захопили запорізькі козаки, які заснували у ній свій зимівник, що носив назву Соколи. Сучасний же Вознесенськ заснував російський генерал-фельдмаршал Григорій Потьомкін, коли його коханка, імператриця Катерина ІІ, підписала розпорядження заснувати нову Вознесенську губернію та місто «вдоль Буга в окружностях местечка Соколов». Свою назву Вознесенськ отримав на честь великого релігійного свята Вознесіння Господнього.

Сьогодні Вознесенськ може зацікавити мандрівників резиденцією Миколи І, Царською ротондою та пам’ятником Мишкові Япончику (Вінницькому). Резиденція Миколи I – одне з найпопулярніших туристичних місць Вознесенська. Вона була збудована в 1837 році. Цей невеликий палац звели спеціально до приїзду імператора Миколи I. Будинок, розташований в глибині Мар’їного гаю, використовувався як літня резиденція. Палац захищають від навколишнього світу величезні дерева.

У Вознесенську розташована ще одна пам’ятка, споруджена на честь імператора Миколи І, – Царська ротонда. Ця альтанка – сферична біла будівля з вісьмома колонами – була зведена того ж 1837 року. Нині ротонда привертає увагу сотень туристів та закоханих пар. Навколо Царської ротонди є три кола терас. Сама альтанка є центральною частиною колишнього Островського парку, нині – парку Січової Слави.

Найнесподіванішою туристичною знахідкою можна назвати пам’ятник Мишкові Япончику (Вінницькому). За однією з легенд, він разом зі своєю бандою був в лавах Червоної армії в роки війни 1917 року. Втім, Япончик мав шалений характер та не звик підкорятися. Збунтувавшись, він хотів бігти до Одеси, але чекісти наздогнали бандита. При затриманні Мишко Япончик був застрелений. Тепер на цьому місці стоїть гранітний пам’ятник – він встановлений неподалік від входу в парк «Мар’їн гай».

Познайомившись з оповідками про царські та бандитські часи Вознесенська, пропонуємо поринути у світ легенд про містичну річку Мертвовод та Актівський каньйон. Сьогодні він є частиною Національного природного парку «Бузький Гард», входить в список семи природних чудес України і вважається однією з найстаріших євразійських ділянок суші. За величезні гранітні скелі та обриви каньйон прозвали Долиною Диявола. Глибина його сягає 70-100 метрів, а сам він розкинувся на 250 гектарах. Долина представляє інтерес для любителів старовини і тих, хто захоплюється езотерикою, адже, вважається, що каньйон був сакральним центром Скіфії, де в давнину люди проводили ритуали і молилися своїм богам.

Прогулюватись каньйоном найкраще у супроводі місцевих гідів, які розкажуть легенди про те, чому місцева річка називається Мертвоводом, а її води є гіркими, а також чому каміння з Долини Диявола треба шукати перед штаб-квартирою ООН у Відні та що воно символізує.

В українському «Гранд-Каньйоні» можна побачити унікальні «сковорідки», «тещин язик» та сонячну долину. Величезні валуни, що виглядають посеред ріки, за день розжарюються до такої температури, що на них можна спокійнісінько смажити яєчню. Крім того, лише в Долині Диявола можна побачити ілюстрацію того, яким може бути язик тещі: пробираючись крізь каміння, Мертвовод звужується та показує «гострий язик», який і прозвали тещиним. На світанку та на заході сонця ця місцина здається казковою, адже заповнюється яскравим вогняним сяйвом, тому нерідко тут можна зустріти закоханих, що проводять романтичні побачення на стародавніх скелях.

Актівський каньйон – дійсно унікальне місце сили, де можна підзарядитись енергією з глибин землі. Сюди в основному приїздять туристи-екстремали, які полюбляють підкорювати гірські вершини та готуються до чергового сходження, а також романтичні натури, які шукають відповіді на питання про сенс людського буття.

Наступною зупинкою нашої подорожі стане родовий маєток козацького роду Скаржинських. Садиба була побудована ще у XVIII столітті Петром Скаржинським, але він відмовився в ній жити, обравши Петербург. По-справжньому оцінив красу цих місць його син Віктор, який і зробив вознесенські землі унікальними. Військовий, в якого раптом прокинулася жага до лісоводства, перетворив посушливі землі півдня України на оазу рідкісних рослин та дерев, висадивши парк «Лабіринт» та Трикратський ліс.

Маєток Скаржинських досі зберігся в доброму стані. Двоповерхова будівля оповита містичними історіями та легендами. Над головним входом до садиби можна побачити родовий герб. В архітектурі будівлі все продумано до дрібниць, адже маєток декілька разів перебудовували відповідно до побажань Віктора Скаржинского та його дружини Наталі.

З садиби поміщиків вирушимо до головної родзинки Трикрат та всієї Миколаївської області – парку «Лабіринт» та Трикратського лісу. Скаржинський розпочав роботи з висадки лісу ще у 70 роки XVIII століття. Граф вирізнявся особливою любов’ю до всього живого та навіть закликав кожного зробити якомога більше, в його розумінні, гарних справ – посадити побільше дерев. Та головним натхненником цієї титанічної праці була його двоюрідна сестра Наталя, дружина брата Миколи, який загинув на війні у 1812 році. Віктор Скаржинський закохався в родичку та довго вмовляв вийти за нього заміж. Врешті-решт жінка скорилась та вони побралися.

Сьогодні штучний лісовий масив Трикратського лісу охоплює площу понад 247 гектарів. До нього входить урочище «Васильїва пасіка», «Літній хутір Скаржинського», «Лабіринт». Останнє отримало таку назву завдяки безлічі заплутаних стежок, штучних каналів і містків, перекинутих через річку. У центрі лісу – гарне озеро, яке дуже полюбляють рибалки. Особливою цінністю Трикратського лісу є 350 старовинних дубів, багатьом з них по 120 років, а вік деяких сягає п’яти століть. Кожне з дерев має свою історію та містичну легенду. Чого тільки вартує оповідка про Дуб Кохання, що начебто виріс на місці загибелі закоханих лебедів. Ще одне унікальне місце – «Миронов сад»: тут, на верхівках дерев, гніздяться сірі чаплі.

Парк зберіг свою унікальну красу, первозданний рослинний і тваринний світ: кам’яні річкові пороги, березовий гай. Хоча є тут і творіння рук людських, наприклад, фонтани. На території проживає стадо бізонів, козулі, олені і лані.

Кожен пункт подорожі є принадою Миколаївщини. З кожним визначним місцем пов’язано багато легенд та містики, а місцеві жителі розкажуть те, що не прочитаєш у книжках та не дізнаєшся з інтернету.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Самое комментируемое

To Top