29 квітня у селі Мартинівське Прибужанівської громади, на подвір’ї місцевого ліцею відбулося відкриття меморіальної дошки Герою-земляку Геннадію Матуляку.
Почесну місію виконали батьки загиблого льотчика – Василь Федорович та Марія Федорівна.
Про це повідомляють «Вісті Вознесенщини».
Геннадій Матуляк – український військовий, полковник, командир першої авіаційної ескадрильї 299 бригади тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, Герой України (посмертно).
У цей день він мав би святкувати 46-й день народження, але тепер йому назавжди 44…
На заході були присутні рідні, близькі, друзі Геннадія, військові, представники влади, місцеві жителі.
«Немає більшого горя для батьків… Геннадій загинув за Україну, за нашу землю. Він любив небо, так любив літати. Він назавжди залишився у небі… Ми все своє життя будемо сумувати за ним… Хочеться подякувати всім воїнам Збройних Сил за те, що вони захищають нашу країну. Я впевнений, що Перемога буде за нами! Слава Україні!», — сказав на церемоній батько Героя Василь Матуляк.
Мати Геннадія Матуляка розповіла про його дитинство.
«Я дуже вдячна всім людям, які його пам’ятають, вшановують. У цій школі він вчився з першого по одинадцятий клас, був дуже хорошою людиною, безкомпромісним, завжди говорив у вічі правду, але не всім це подобалося. Він мріяв літати, ходив з татусем на аеродром, на стрільби. Чоловік був техніком літака, Гєна з ним завжди поруч був, залазив у кабіну, все розпитував про прибори, які там були – де, що. Батько просив: «Тільки нічого не чіпай». А він відповідав, що лише цікавиться… Коли навчався в 11 класі, вони з хлопцями вилізли на дах 27-го будинку, над ним якраз наші пілоти пролітали. Гєна прийшов додому і говорить: «Я буду літати так, як вони. Буду літати і літати, аби тільки мир був». Всі ми мріяли про мир, але його не сталося. Дісталося і нам, і дітям нашим, і онукам, і правнукам… Таке от горе. Ми надіємося, що не даремно наші хлопці гинуть, буде знову мир, ми обов’язково переможемо! Слава Україні!», — згадувала Марія Матуляк.
Геннадій Васильович Матуляк народився 29 квітня 1977 року у родині військовослужбовця. З 1984 по 1994 рр. навчався у Мартинівській середній школі. У 1998 році закінчив Харківський інститут льотчиків Військово-повітряних Сил (тепер – Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба), у 2007 році – Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», у 2022 році – Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського. Проходив службу у Вознесенську, Херсоні, Миколаєві. Пройшов кар’єрний шлях від льотчика до спершу старшого льотчика, пізніше – начальника відділення підготовки даних інструкторів, начальника розвідки, заступника командира авіаційної ескадрильї, а потім став і командиром авіаційної ескадрильї 299 БрТА. Здійснив свою заповітну дитячу мрію про підкорення неба – оволодів МІГ-29, Л-39, Су-25.
У ніч з 23 на 24 лютого по команді «Тривога» підполковник Геннадій Матуляк поспішив на службу – з неба знищував війська загарбників, виконував бойові вильоти над Херсонською та рідною Миколаївською областями, знищував ворожу техніку. Зранку 25 лютого 2022 року на півночі Києва в районі міста Гостомель героїчно знищив колону техніки російських окупантів. Після того полетів знову працювати по Київщині, але близько сьомої ранку під час повітряного бою російський винищувач влучив у літак Геннадія Матуляка, він був ведучим. Льотчик почав виводити літак, аби захистити село, адже під ним розташувався великий розважальний комплекс. Уже навіть встиг потягнути катапульту, аж після другого влучання літак і пілот спалахнули. Машина впала за кілька кілометрів від села Глібівка Вишгородського району у лісосмузі. Літак падав на домівки людей, проте в останні секунди свого життя пілот зміг відвести падаючий штурмовик від житлової забудови села в ліс, де й розбився. Був похований місцевими жителями біля місця катастрофи. У Миколаєві офіцера перепоховали у квітні, після того, як Київщину звільнили від окупантів.
28 років свого життя Геннадій Малутяк присвятив службі у Збройних Силах України, літав понад 20 років.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, 28 лютого 2022 року указом Президента України Геннадію Васильовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». 14 грудня 2022 року на честь нашого земляка названо одну з вулиць Києва. 24 лютого наказом Головнокомандувача ЗСУ Геннадію Матуляку присвоєно чергове військове звання полковник (посмертно).
Фото: «Вісті Вознесенщини»